Церква вчить: мета і сенс життя людини — обо́ження, максимальне уподібнення Богові. Це можливо завдяки пізнанню (наскільки це допустимо людині) Бога.
Церква, як відомо, — боголюдський організм, Глава якого — Сам Іісус Христос, а всі його члени — люди, що належать Церкві. І Церква через Своє вчення, приклади Своїх святих, богослужіння та історію допомагає кожному в богопізнанні.
Тільки Православна Церква зберігає істинне вчення про Бога, тобто тільки ті, хто знають православні догмати, поклоняються істинному, справжньому Богу. Догмати і самі основи православної віри слухачі Свято-Володимирських курсів вивчають у рамках дисципліни «Катехізис і догматичне богослов’я».
Власне, православна віра — спосіб життя, суть якого полягає в прагненні людини до Богоспілкування і твердій рішучості виконувати волю Божу. Пізнавати волю Божу (щоб виконувати її) можливо тільки через вивчення Святого Письма (Біблії). У цьому допомагають заняття з предметів «Старий Заповіт» і «Новий Заповіт».
Приклади пізнання і слідування волі Божій нам явили безліч святих. Самі долі угодників, чиї імена відомі, і залишені частиною з них вчення — скарб для кожної людини, яка бажає йти шляхом спасіння. Власне, хіба не важливо, хто і як «оформлював» православне вчення, вкладаючи його в слова і, тим самим, роблячи доступним для тих, хто увірував у Христа? За допомогою цих слів і в наш час ведуться богословські дискусії, богослов’я як наука продовжує розвиватися, «підлаштовуючись» під зовнішні умови життя Церкви (але не поступаючись при цьому мінливому світу в головному), підбираючи дедалі точніші формулювання («Патрологія і патристика»).
«Історія Церкви» допомагає усвідомити і дедалі міцніше утверджуватися в істині, що Церква — живий організм. І в усі часи, що б не відбувалося, Вона зберігалася, і існує досі. Вся історія — підтвердження слів Господа «…Я збудую Церкву Мою, і ворота пекла не здолають її» (Мф. 16:18). «Сектознавство» — уберегтися від неправдивих учень, заснованих на неправильному, відокремленому від церковного, тлумаченні Святого Письма.
Православні догмати зберігаються навіть у самих будівлях храмів — у їхньому зовнішньому вигляді та внутрішньому оздобленні, у церковному богослужінні та мистецтві. Про що нагадують і як саме підштовхують вірян до богомислення храмові куполи, ікони, храмові розписи тощо? Як (і чому саме так?) відбувається церковне богослужіння? Знання цього має допомагати не бути присутнім на службах, а брати участь у них («Церковне мистецтво», «Літургіка»).
На курсах також навчають читати церковнослов’янською та (студентів співочо-регентського відділення) — богослужбовому співу й уставу.
Як вчать святі, найкраща проповідь — приклад власного життя. «По тому знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою», — каже Господь (Ін. 13:35). У чому проявляється християнська любов і які моральні норми існують у Церкві? Про це слухачі Свято-Володимирських курсів дізнаються на заняттях із «Морального богослов’я».
Людина створена за образом і подобою Божою. Тому, вивчаючи себе, людина пізнає Бога. Що таке людина з точки зору Церкви? Про це говорять на уроках «Православної антропології».
Належність до Церкви — умова спасіння. Господь сказав: «Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день» (Ін. 6:54). Наскільки ми справді православні? Чи не є ми в чомусь єретиками і, відповідно, причащаємося в гріх? Належність до Церкви — і умова спасіння, і велика відповідальність. Наскільки ми знаємо свою віру? Чи можемо спові́дати її перед людьми, зокрема перед тими, хто пізнає все тільки раціонально («Основне богослов’я»), та пояснити основи віри своїм дітям («Православна педагогіка»)?
Навчання на Свято-Володимирських курсах допомагає знайти відповіді на багато запитань, поставити собі нові і… розвиватися далі. А найголовніше — воно допомагає у ділі спасіння.
